Росіяни б’ють по пожежниках, медиках, цивільних жителях в їхніх будинках і в укриттях. Натомість азовці ліквідують російського генерала Мітяєва.
9 березня у випуску телевізійних новин українські журналісти згадали відмінну роботу Державної служби з надзвичайних ситуацій у Маріуполі. Вже наступного ранку росіяни завдають потужного удару по Центральному району міста: руйнують будівлю Головного управління ДСНС у Донецькій області на вулиці Митрополитській і знищують пожежну техніку. Загинув майор служби цивільного захисту ДСНС Олексій Панков. Пошкоджено також житлові будинки, було влучання по Театральній площі.
фото - Національна поліція України
фото - Національна поліція України
фото – Олена Сугак
Коли 10 березня почалась активна фаза бомбардування з літаків — оце було дуже страшно. Ми десь до 14 березня, тобто чотири дні майже, навіть по воду не ходили. Не виходили з хати, тому що виходиш: одного будинку нема, зник, другого немає. Страшно виходити.[1]
Наслідки російського удару по проспекту Миру неподалік Театральної площі в центрі Маріуполя. Фото – Аліна Шевцова
відео з відкритих джерел
Кілька наших військових охороняли лікарню, але техніка не стояла, і жодного пострілу з території лікарні не було. Саме до нас привезли породілля після того, як росіяни розбомбили пологовий будинок. Мої колеги намагались врятувати жінку та дитину. Дитину відкачували просто до отупіння, навіть коли стало зрозуміло, що вона мертва. В людей були нервові зриви.
10 березня росіяни вдарили по пожежній частині поруч із лікарнею. В нас пошкодило багато операційних, працювати продовжили лише три. Ми навіть історії поранених тепер не заводили, основним документом стала карта анестезії. Іноді просто маркером ім’я на шкірі писали, а часто навіть й ім’я не знали.
10 березня прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що має докази численних злочинів росіян проти мирного населення. Президент Польщі Анджей Дуда одним із перших лідерів країн Європейського Союзу називає дії окупантів в Україні геноцидом.
Минобороны заявило о двух постановочных взрывах у больницы Мариуполя
В российском оборонном ведомстве считают, что у мариупольской больницы произошли два «постановочных взрыва», а заявление об авиаударе украинская сторона сделала для поддержания «антироссийского ажиотажа».
До статті →Вразив мене Саша Царьок, директор «Комунальника». Дуже поважаю його. Унікальний виявився мужик, інтелігент. Не так давно його призначили старшим по Кальміуському району, і він завжди діяв адекватно. Коли після обстрілів доповіли, що неможливо пересуватися по дорогах, бо все засипано гілками, сміттям та склом, він сказав: «Будемо підмітати». І його люди після обстрілів їздили, прибирали. Це був дуже сильний крок. Коли він виїхав з Маріуполя, то страшенно вибачався, що не лишається з нами.[2]
Приблизно 10 березня після ранкової наради мені повідомили, що людей, які зібралися біля Палацу культури Будівельників у Лівобережному районі, неможливо евакуювати через уламки на дорогах. Поліція не могла туди проїхати – колеса різалися металом. В нас було чотири великих вуличних прибиральники Ford із металевими щітками та пилососами. Ми взяли два. Першим у колоні їхав бронеавтомобіль поліції, за ним я на службовому автомобілі, потім два «Форди». Там, де зі стовпів звисали дроти, я вибігав і різав їх спеціальними ножицями. На вулиці Пашковського поліція поїхала евакуювати цивільних, а ми продовжили працювати, розчистивши вулицю Пашковського аж до Межової [східна межа міста], Межовою доїхали до проспекту Перемоги, розчистили смуги з обох боків і ще проїхали вулицею Азовстальською.
Укриття в палаці культури було розраховано на 700 осіб, але з самого початку там перебували 1780 людей. Число постійно зростало, оскільки директор палацу наказав впускати всіх, хто хоче сховатися. Пізніше в будівлю прилетіли два снаряди, один з яких не розірвався. Чоловіки винесли снаряд на вулицю, щоб він не нервував присутніх.
Коли будівлю зруйнували, до нас одразу приїхали азовці та нацгвардійці, які забрали охочих. Бої навколо йшли дуже жорстокі: наші військові билися за кожну будівлю, але змушені були відступити. Коли цей район захопили росіяни, вони підігнали автобуси та примусово вивезли всіх на територію Росії.
фото - представник країни-агресора
фото - MAXAR
фото - представник країни-агресора
Палац культури Будівельників після російського обстрілу
Цього дня азербайджанська журналістка Ілаге Велієва публікує на Facebook сюжет агенції Associated Press про масове поховання загиблих маріупольців.[3]
В обложеному південному портовому місті Маріуполі робітники під постійними російськими обстрілами поспішно ховають багатьох загиблих у загальній могилі. Глибокий рів близько 25 метрів завдовжки, викопаний на старому кладовищі в центрі міста, заповнений тілами, зібраними працівниками комунальних та соціальних служб.
Деякі жителі приносять тіла, загорнуті в килимки або пластикові пакети. Сорок тіл прибули у вівторок, ще 30 – у вівторок. Серед них є мирні жителі та військовослужбовці, загиблі під час обстрілів міста, а також померлі від хворобо містяни. Кількість поховань стрімко зростає, але кількість загальних могил невідома.
Аналізуючи відео, «Схеми» встановили, що йдеться про територію поблизу історичного кладовища «Некрополь» у центрі Маріуполя.[4]
Братські могили, розбомблені будинки та черги за питною водою — репортаж із Маріуполя
Маріуполь кілька днів перебуває під постійними обстрілами російських військ. Люди ховаються у підвалах та сховищах. Зелені коридори для гуманітарної допомоги та виїзду жителів на безпечні території — також обстрілюють. Відтак місто на порозі гуманітарної катастрофи.
До статті →Зранку відділення «Азова» вирушило на розвідку в «сіру зону» північніше аглофабрики. Ще на території комбінату бійці побачили на снігу сліди великої групи ворогів та пішли за ними, роблячи перерви на короткі засідки поміж переміщеннями. Приблизно за годину відділення зустріло шістьох росіян і знищило їх, спіймавши після виходу з будівлі. Азовці продовжили зачистку комбінату та знешкодили ще близько 15 противників, серед яких був командувач 150 МСД генерал-майор Олег Мітяєв. Йому пробило легені та, попри всі намагання, врятувати життя важливого полоненого не вдалося. На пошуки генерала за деякий час підійшла більш досвідчена та краще оснащена група. Азовці отримали попередження про наближення ворога та відбили атаку, захопивши ворожого снайпера.
Тіло генерала Мітяєва, фото - Азов
Прибрежна частина приватного сектору на південь від Морського бульвару в цей час була сірою зоною. Через неї ворог намагався піднятися з берега до багатоповерхівок. Людей в нас катастрофічно не вистачало, тому позиції розташовувалися з дуже великими інтервалами.
Зранку 10 береня у район перехрестя Морського бульвару та вулиці Українського козацтва з усіх боків полізли русаки, і наші сили дали запит на снайперске посилення. До них виїхали снайпери Петро «Кіт-Кат» Король, Олександр «Музикант» Лі та водій Дмитро «Зіл» Безкоровайний.
Петро «Кіт-Кат» Король і Олександр «Музикант» Лі, фото - Азов
Снайпери відпрацювали доволі якісно. Зі мною зв’язався «Музикант» і запросив дозвіл на повернення. Оскільки в нас була інформація щодо ймовірності прориву ворога через приватний сектор з боку моря, маршрут наших автомобілів до «Азовсталі» мав проходити вулицею Азовстальською. Хоча до цього ми переміщувалися Морським бульваром, тепер через загрозу вирішили рухатися північніше.
За нез’ясованих причин L200 зі снайперами поїхав саме Морським бульваром. Коли вони не повернулись на базу, я наказав підняли квадрокоптер. Із нього ми побачили нашу машину біля будинку номер 44. Пізніше з’ясувалося, що там закріпилась група ворога. Потрапивши під обстріл, азовці встигли відкрити вогонь у відповідь, але загинули.
11 березня зведена група з розвідників і снайперів «Азова» отримала задачу відбити житловий комплекс на Морському бульварі. Боєм керували капітан Роман Потішка і майор Віталій «Хват» Блажко. Того ж дня були зачищені будівлі №40/1, 42. Наступного дня до операції приєдналася група спецпризначення поліції «КОРД», і спільними зусиллями ворога вибили з будинків №44 і 46. У полон здалися 12 бійців противника.
Пікап загиблої снайперської групи на Морському бульварі, фото - представник країни-агресора
О том, что все преступления в Мариуполе совершаются запертыми в городе украинскими нацистами из батальона «Азов», заявили в Минобороны
Там же сообщили, что никаких задач по поражению целей на земле в районе Мариуполя российская авиация не выполняла. А фейковые фотоснимки содержат свидетельства двух отдельных постановочных взрывов.
До статті →Ранком з позиції «Найк» доповіли про стрілковий бій та спробу оточення ворогом. Кадровик 2 батальйону «Азова» Ігор «Дерек» Михайлишин чергував там разом з трьома службовцями 21 бригади охорони громадського порядку. Близько 40 хвилин до підходу підкріплення Дерек вів бій один на 360 градусів. Нацгвардійці сховалися в підвалі та споряджали магазини. За словами азовця, протягом бою він відстріляв зі штатного АК-74 близько 6 тисяч патронів. Ігор Михайлишин загине 20 березня.
Ігор «Дерек» Михайлишин, фото - Азов
