Ворожі танки зносять житлову забудову. Українська піхота відбиває атаки російської бронетехніки.
Станом на 18 квітня російські окупанти ув’язнили у фільтраційних таборах по лінії Мангуш – Нікольське – Ялта не менше 27 тисяч людей. Щонайменше 20 тисяч утримуються для фільтрації на південному заході від Маріуполя. Ще від 5 тисяч до 7 тисяч перебувають у таборі біля села Безіменне на Донеччині. Їх окупанти планують депортувати з України на територію РФ.
фото - представник країни-агресора
Медведчук звернувся до Путіна і Зеленського, щоб його обміняли на захисників і мешканців Маріуполя
Затриманий при спробі втечі з України один з лідерів ОПЗЖ Віктор Медведчук звернувся до Володимира Зеленського та Володимира Путіна із проханням обміняти його на захисників Маріуполя та заблокованих у місті цивільних. Про це інформує пресслужба СБУ.
До статті →,У найближчих до «Азовсталі» житлових кварталах тривають запеклі бої, доля яких вирішується у протистоянні української піхоти та російської бронетехніки.
Спалений у житлових кварталах Лівобережного району біля комбінату «Азовсталь» Т-80БВ став першим з зафільмованих у Маріуполі російських танків, який ніс на собі тактичний знак «V», а не «Z». Це свідчить, що ворог не зміг досягти мети наявними силами і змушений був перекидати на штурм міста техніку з інших напрямків.
,Танк з «V» вперше засвітився на відео кадирівців, в якому під улюлюкання окупантів він трощить цивільний автомобіль. Пізніше цю машину, яку можна ідентифікувати за написом «броня 02» на стволі та відірваному зовнішньому баку, було знищено біля будинку №17 по вулиці Азовстальській.
відео представників країни-агресора
У цьому ж кварталі, на відстані 300 метрів від ураженого танка, ворог намагається штурмувати школу №56.
відео АЗОВ
,Ввечері 18 квітня я потрапив на позиції у школі №56. З боку Морського бульвару до нас під’їзжали ворожі танки, які ставали у проміжках між будинками і методично зносили кожну будівлю, в яку могли влучити. Кругом були руїни, на землі лежали трупи цивілів. У нас тоді ще були протитанкові засоби, але через щільну забудову і наявність противника на відстані 50-100 метрів відпрацювати по танках не було можливості.
,Наступного дня я побачив, як чечени біжать групою в бік дитячого садочку на Азовстальській, 19, і відкрив вогонь. Бій тривав 2-3 години. Саме в цій ситуації кадирівці поводилися трохи безтолково. Ми мінімум чотирьох затрьохсотили, одного з них тащили. Вони відступили, а у нас після контакту всі цілі були.
Потім стався перший вибух. Не було чутно ні виходу, ні свисту, просто в один момент усе почорніло. Я відчув, що лежу. Мене завалило. [Цей квартал обстрілювався, окрім іншого, установками розмінування УР-77]. Якось трохи розкопався. Побачив, що поранений. Побіг побратимам допомагати, автомат відкопувати – і після цього другий вибух, так само без явних ознак. Цей раз присипало сильніше, не видно нічого, вже ніхто не кричав. Я залишив позицію, бо вона була знищена, і вже не було зброї. Думаю, що ураження було завдано ракетами, поскладало 3 поверхи.
відео представників країни-агресора
,Нас було 11 на позиції, 9 – 300 і 2 – 200. На жаль, загинув побратим, що прилетів зі мною першим рейсом – Віктор «Кочера» Максімко. Ще з часів АТО він служив у «Азові». 26 березня, тобто наступного дня після прильоту, отримав вогнепальне поранення в руку і поїхав в польовий шпиталь на порт. Там відмовився від евакуації гелікоптером на Київ, віддавши своє місце важчим пораненим. За днів десять рука більш-менш загоїлась, і він разом з побратимами відбивав атаки на порт. У прориві на «Азовсталь» ми знову об'єдналися і пішли разом на позиції на школу. Після вибуху він залишився під завалами. Другим загиблим був Ігор «Сєкач» Рягузов, який також прилетів до Маріуполя.
Віктор «Кочера» Максімко, фото з відкритих джерел
Ігор «Сєкач» Рягузов, фото з відкритих джерел
19 квітня загинув підполковник, старший офіцер охорони праці та пожежної безпеки 12 БрОП Ігор Кулаєнко. Про Кулаєнка розповідає Анатолій «Комуніст» Єгоров, який служив у полку «Азов» із 2015 по 2017 роки, а велику війну зустрів у Краматорську та вирушив до Маріуполя.
Мій молодший брат влаштувався кулеметником, а я – його помічником. Насправді це не мало жодного значення, адже мені, наприклад, підпорядковувалися два підполковники нацгвардії. Вони мали тилові посади, але були справжніми тиграми. На жаль, обидва загинули. Одним з них був підполковник Ігор Кулаєнко, який за посадою розслідував нещасні випадки. В «Азові» [Кулаєнко служив у 12 БрОП, до складу якої входив «Азов»] його дуже не любили через прискіпливість. А він виявився справжнім героєм.
фото - Азов
,Ми вели бої в районі вулиці Азовстальської у Лівобережному районі. Ігоря, який воював як снайпер, було тричі поранено. Я відправляв його до шпиталю, але вночі він, попри важкі контузії, пішки повертався на позицію. У вікно будинку, звідки він прикривав відхід своєї групи, вистрілив танк. Від вибуху погнуло ствол гвинтівки, а Кулаєнка виштовхнуло до іншої кімнати.
,Коли росіяни захопили Ігоря у полон, вони намагалися дізнатися пінкод рації, бо він встиг її вимкнути. Ми це чули, адже росіяни спілкувалися зі своїм командуванням, яке казало, що їм запитувати. Ігоря змушували розповісти щось, що допоможе у штурмі наших позицій. Намагались дізнатися розташування ключових об’єктів на «Азовсталі». Його дуже жорстоко катували. В нього були зламані кінцівки, але росіяни так нічого й не дізналися. Після чого ми почули у етері: «В расход его». Ігоря застрелили. [1]
фото - Азов
,19 квітня окупанти опрілюднили відео з п’ятьма українськими полоненими, наголошуючи, що гарантують їм життя та дотримання усіх міжнародних конвенцій. Відео було знято у житлових кварталах на схід від «Азовсталі».
Одним з полонених виявився Дан Звоник – нацгвардієць, володар юніорського Кубку Світу з кіокушинкай карате. Згодом на телефон матері Звоника надіслали фотографії його тіла з отвором у голові.
Дан Звоник (другий зліва), фото - представник країни-агресора
Фото тіла, надіслане матері Звоника, фото - представник країни-агресора
